Світ історії. Сайт учителя історії Сквирської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Категорії розділу
Цікава історія [11]
Головна » Файли » Цікава історія » Цікава історія

Цікаві історичні факти, Перші люди.
27.09.2013, 15:11

Час, коли народилося людство

Як і коли з'явилися перші люди? Адже раніше ж їх не було! Можливо, вони пішли від якихось інших істот, від тваринних своїх пращурів?
Але які ж вони, оці пращури людей?
Спробуємо роздивитися їх.
Нам відомо, що людство народилося приблизно 2,5 мільйони років до нашої ери.
До речі, доба, у яку це відбулося, у історії має назву кам'яний вік.
Цей період з точки зори археології - науки, що вивчає минуле людей - й розпочався приблизно 2,5 мільйони років тому і закінчився біля 6 тисяч років тому.
Складається він з таких трьох основних своїх часових періодів:
Палеоліт (давній, або нижній кам'яний вік). У цей час були виготовлені перші кам'яні знаряддя праці.
Мезоліт (середній кам'яний вік). Знаряддя праці стали різноманітнішими.


Неоліт (новий, або верхній кам'яний вік). Люди навчилися виготовляти серп та мотигу.
Після кам'яного віку розпочався так званий мідний вік (халколіт). Ця назва - мідний вік - означає, що у цей період люди почали виробляти і користуватися знаряддями праці з металу.
На Близькому Сході використання міді почалося десь 7-5 тисяч років тому; у Європі - трохи пізніше, 5 тисяч років тому.
Наступним за мідним йде бронзовий вік, який розпочався десь 5 тисяч років тому, коли на Близькому Сході почали вироблятися бронзові вироби з бронзи (у Європі цей метал вперше почав використовуватися лише 5 тисяч років тому).
І останній період давньої історії людства - це залізний вік, що розпочався приблизно у 1-е тисячоліття до нашої ери.
Почалося все з Європи, де саме у цей час почали виробляти і використовувати знаряддя з заліза.
У Африці та на Близькому Сході залізо почали використовувати лише починаючи з 700 років до нашої ери.

Предлюди

Людиноподібні мавпи - предлюди - зовсім були не схожі на інших тварин.
Ходили вони обома ногами, а ростом були з шимпандзе. Бігали ці "мовбилюди" на задніх кінцівках, а тіло тримали вертикально.
Жили предлюди не на деревах, а на землі, ховаючись у печерах.
Не маючи ані сильних кликів, ані гострих когтей, предлюди все ж мали величезну перевагу перед іншими тваринами: ступаючи ногами, вони використовували свої руки для того, щоб збирати підходящі камені та виламувати дубини, вміючи вже хапати гострі кістки або роги вбитих тварин.
Використання дрючків та каменів допомагало цим нашим далеким пращурам виживати у нелегкій боротьбі за існування: вбиваючи ними птахів та мілких тварин, викопуючи різні їстівні коріння, предлюди перемагали найбільшого на той час свого ворога - голод.
Це була їх зброя. Перша зброя у світі.
Предлюди вже стійко трималися на ногах, тобто мали, як кажуть вчені, двуноге ходіння.
Жили людиноподібні мавпи не на самоті, а цілими групами - стадами і завжди були готові прийти одне одному на допомогу, що давало їм змогу боротися ще й з іншим своїм ворогом - хижаками.
Серед найбільш відомих людиноподібних мавп перш за все треба назвати австралопітека (від латинського слова australis - південний) та парантропа.
Предлюди, які вперше з'явилися у Африці приблизно 4 мільйони років до нашої ери, були більше схожі на людину, аніж нинішні мавпи.
Втім, вважати їх беспосердніми пращурами людей, мабуть, не варто.

Поява перших людей

Перші люди, яких називають Homo habilis (людина вміла), вперше з'явилися у Африці десь 2,5 мільйони років тому.
Їх мозок був більше, і були вони вже більш розумнішими, аніж їх людиноподібні пращури.
Через мільйон років після них з'явився інший різновид людей, яких називають Homo erectus (що означає людина прямостояча).
Найбільш вивчені з них пітекантропи - "людиномавпи" (від грецького слова "пітекос" - мавпа і "антропос" - людина) та синантропи - "китайські люди" (від латинського "сина" - Китай та грецького "антропос").
Ці люди поєднували у собі ознаки людини (прямоходіння, тобто вміння ходити прямо, як кажуть, з гордо піднятою головою) з ознаками великої мавпи.
Крім того, вони мали ще більший мозок.
Звичайно, вони ще дуже відрізнялися від людей сучасного типу. У будові їх було ще багато мавп'ячого.
Черепні кості були товстими; над очами звисали міцні валики; щелепи виступали вперед і мали великі зуби.
Мозкова коробка була невеликою, а мозок значно менше, аніж у сучасних людей.
Ці "людиномавпи" жили на початку так званого четвертичного періоду (біля 1 мільйону років тому).
Вони вже виготовляли знаряддя з каменя, що вчені вважають межею, що відділяє тварин від людей.
Власно кажучи, саме з цих саме часів й розпочинається справжній розвиток людства, тому що "людиномавпи" вже вміли не тільки збирати камені чи виламувати дрючки, а ще й обробляти їх.
Таким чином, намагаючись надати цим предметам природи найбільш вигідну та зручну форму; люди почали створювати нові речі - такі, яких раніше в природі ще не було.
Сучасні люди (їх називають Homo sapiens - тобто людина розумна) і які є беспосередніми нашими прародичами, з'явилися біля 100 тисяч років тому.
Вони були вправними творцями знаряддів праці та чудовими мисливцями.
Біля 35 тисяч років тому Homo sapiens розселилися всією територією Європи та Азії, а також дібралися до Австралії.
Одним з різновидів Homo sapiens вчені вважають так званих неандертальців.
Неандертальцями називають викапаних людей (тобто людей, що жили у ті часи), кістки яких були знайдені у Німеччині, в долині ріки Неандера, що німецькою звучить як "Неандерталь".
З'явилися вони на Землі приблизно 120 тисяч років до нашої ери.
До речі, неандертальці були першими людьми, що почали ховати своїх мерців.
Найдавніші люди - пітекантропи, синантропи і навіть їх нащадки неандертальці - зовнішньо ще багато чим нагадували мавп.
Жили вони стадами. Це було первісне людське стадо, відношення усередині якого будувалися на взаємодопомозі, захисті слабких, турботі про малих.
Але вже в них - у цих найперших людей - було те, що властиво тільки людям: пряма хода, вміння виконувати руками складні та точні рухи.
Поступово люди почали об'єднуватися в більш організовані групи, аніж первісне стадо.
Так з'явився рід.

Рід

Рід - це група людей, члени якої пов'язані крівним родством. Наприклад, батько, мати, син, дочка, тітка...
Але прадавній рід був також і єдиною господарською організацію. Члени роду спільно добували і порівну розподіляли між собою їжу.
Втім, у кожного родича в тих, первісних родах не було нічого свого - все належало родовій общині, хоча зброя, одежа та прикраси й знаходилися в його особистому розпорядженні.
Земля та мисливська територія належали общині, своїх постійних володінь у членів общини не було.
Їжу добували найчастіше мисливством, яке забезпечувало людей також одежою.
Кісткі тварин використовувалися також як паливо. Мисливством звичайно займалося більшість членів роду.
Про високий рівень майстерності давніх людей розповідає нам багаточисленна зброя для добування звіря та риби, у тому числі кістяні гарпуни та гачки.
Відданість родичам виявлялася у відношенні до померлих. Тіла їх не викидали на поталу птахам або звірям, а ховали у печерах, засипаючи туди вхід.
Кожен член родової общини брав участь в житті всього колективу. Тих же, хто порушував звичаї, які здавна склалися, угамовували силою, а непокірних виганяли, що у ці часи було рівнозначно смертному вироку.
"Один за всіх, і всі за одного" - такий був закон життя, і той, хто порушував цей закон, гинув.
Про відносно високий рівень мишлення давніх людей розповідають зразки їх мистецтва: малюнки та скульптура з кості та каменя, що звичайно видображали тварин, на яких полювали ті давні люди - биків, оленів, бізонів.
Найранніші з усіх існуючих витворів мистецва були створені десь 40 тисяч років тому.
Цей період часто пов'язують зі з'явленням на "арені життя" людей, які вже мали велику схожість з нинішніми людьми.
Цих людей називають кроманьонцями - за місцем першої знахідки їх останків у Франції, у печері поблизу селища Кро-Маньон..
Кроманьонців також називають "людьми пізднього палеоліту".
Поступово родове суспільство ставало справжнім людським суспільством.
Під впливом різних умов життя з'явилися різні фізичні типи людей, які вчені називають расовими.

Людські раси

Всі люди, що живуть зараз на Землі, належать до одного біологічного типу - Homo sapiens.
Але люди різних країн відрізняються одне від одного за зовнішністю - будовою тіла, формою та кольором волосся і очей, кольором шкіри, формою носа.
Ці відмінності переходять від батьків до дітей, тобто є, як кажуть, наслідковими.
Саме ці наслідкові ознаки, що відрізняють різні групи одне від одного, й називають расовими, а самі такі групи - расами.
Майже в кожному народі зустрічаються представники різних рас, і кожна раса поширена серед інших народів.
Та все ж у більшості країн преобладають люди однієї раси.
Європеїдна ("біла") раса населяє всю Європу, переважає у Західній Азії та Північній Америці.
Європеїди мають світлу (рожеву або смаглу) шкіру, вузький ніс, що стирчить, м'яке, часто хвилясте волосся. У чоловіків пишно ростуть борода та вуса.
Негроїди (люди "чорної" раси) мають темну, по більшості шоколадно-коричневу шкіру, курчаве чорне волосся, карі очі, широкий ніс та товсті губи, майже нерозвинуту бороду.
Найбільше їх живе в Африці. Багато негроїдів проживають в Америці, зокрема у США, на острові Гаїті і Бразилії - це, в основному, нащадки тих негрів, яких свого часу насильно вивезли з Африки як рабів.
За багатьма ознаками до негроїдів близькі австралоїди.
В них також темна окраса шкіри, широкий ніс, стовщені губи, але, на відміну від негроїдів. ще й сильно розвинута борода.
Деякі вчені об'єднують негроїдів та австралоїдів у одну екваторіальну, або негроавстралоїдну расу.
Найбільш типові представники австралоїдів - корінні мешканці Австралії - австралійці; близькі до них також і деякі народи Океанії та Південної Азії.
Представники монголоїдної ("жовтої") раси звичайно мають жовтувату шкіру (іноді світлу, матову, іноді більш темну), туге (жостке), пряме чорне волосся, плескате обличчя з вилицями, що стирчать, ніс з низьким переніссям.
Особливо характерним є вузький розріз очної щилини, що утворюється особливою складкою в кутку ока, біля слізного пагорка. Борода та вуса в них ростуть скудно.
Люди "жовтої" раси переважають в країнах Центральної та Східної Азії.
Всі сучасні раси людства однаково віддалені від загальних мавпоподібних пращурів. Окремі (причому різні) риси схожості з цими пращурами є в усіх рас. Але немає такої раси, у якій було б більше схожості з первісними людьми, аніж у інших.

Як виникли раси

Це питання досить складне і ще не повністю вирішене наукою.
Деякі з ознак, що відрізняють раси, могли скластися в минулому у зв'язку з природними умовами життя.
Так, наприклад, у мешканців Південної Азії та Африки темна шкіра могла поступово утворитися як захист від дуже сильної дії сонячних променів (адже й люди європеїдної раси також загоряють на сонці!).
Вузький розріз очної щилини у монголів ("монгольська складка"), можливо, розвився завдяки пристосуванню організму до сухого, різкого клімату азіатських степів з сильними вітрами, що здіймають величезну кількість піска та пилу.
Але головна причина, вважають деякі вчені, полягає в тому, що расові особливості виникли й закріпилися у окремих груп людства внаслідок їх тривалого роз'єднання - так званої географічної ізоляції за гірськими хребтами, льдовиками, водними перешкодами та дремучими лісами.
А іноді завдяки ще й замкненості окремих груп - племінних або релігійних.
Основні раси людства склалися, як вважають вчені, в період останнього ольодьоніння Землі, більше ста тисяч років тому, коли вільні віді льдів частина Європи, Північна Америка, Передня Азія та Південна Сибір були тоді відділені льодовиками від Центральної і Східної Азії.
Європеїдна раса, можливо, склалася саме там, в цих місцях Європи, Азії і Африки.
Монголоїдна раса могла скластися в межах Центральної Азії та Північного Китая.
Негро-австралоїдна - в Африці на південь від пустелі Сахара та у Південно-Східній Азії.
Індійці Америки (американська підраса), як вважають вчені, беруть свій початок від однієї з груп найдавніших монголоїдів, які перейшли у Північну Америку з Азії через Берингову протоку під час останнього льодовикового періоду.

Велике ольодініння

Було це 24 тисячі роки тому.
Температура на всій планеті впала, і Землю опанувала холодна, сніжна погода.
Розпочався страшний льодовиковий період...
Ні, звичайно, це не було перше ольодініння, що переживала Земля - адже за всю свою історію наша планета зазнала цілих сімнадцять подібних випробувань.
У історії вони, до речі, мають назву "холодних" періодів (між ними у свою чергу були "теплі" - міжльодовикові).
А найперший, відомий науці льодовиковий період стався ще біля 2 мільярдів 300 мільйонів років тому.
Але, зрозуміло, було це задовго до виникнення людей, тому й не дуже торкається нашої з вами теми (адже ми розглядаємо зараз історію людства, а не Землі, вірно?)
Ну от.
Величезний шар льоду, який місцями сягав двохсот метрів у глибину, вкрив третину Землі.
Величезні айсберги плавали у половині морів. Самі ж моря замерзли, і рівень їх впав більше, аніж на сто метрів.
На дні цих морів оголилися смуги суходолу, що з'єднали материки.
На місці Берингової протоки, наприклад, що роз'єднує зараз Чукотку з Аляскою, утворився перешийок шириною до тисячі кілометрів, що з'єднав Азію з Північною Америкою.
До речі, як вважають деякі вчені, саме цим шляхом приблизно 15 тисяч років тому перейшли найдавніші люди до Південної Америки.
Умови життя для людей у цей період, звичайно, стали дуже суворими.
Добре, хоч мамонти були. А ще мохнаті носороги та гигантські олені.
Щоправда, полювання за цими звірями справою було дуже тяжкою та нелегкою.
Наприклад, при полюванні на мамонта люди оточували його, заганяючи у тісну ущелину або тиснучи до прямовисної стіни, після чого починали кидати у нього гострі списи з кремнієвими наконечниками та камені.
Бувало, не всі й мисливці після такого полюваання поверталися додому.
Але ж яка радість була для всього племені, якщо вдавалося вбити хоча б одну таку тварину - адже один-єдиний мамонт міг забезпечити ціле плем'я прожитком на багато місяців!
До того ж, кістки та бивні мамонта люди використовували на побудову свого житла, що у ті часи зовсім було не зайвим.
Шкірами ж люди вкривали свої оселі.
Між іншим, залишки помешкання з мамонтових кісток та бивнів, що побудовано було ще 18 тисяч років тому - у найхолоднішу пору останнього льодовикового періоду - були знайдені якийсь час тому у Межиріччі, на теріторії нинішньої України.
Довгі тисячоліття тримав льодовиковий період Землю у полоні.
І лише з 10-го тисячоліття до нашої ери льодовики почали відступати.
Але й досі нагадують про ті давні події лід та сніги, що вкривають Гренландію та Антарктиду.

Вірування давніх людей

Багато сотен літ первісна людина взагалі не знала релігії.
Перші релігійні вірування з'явилися у людей лише наприкінці епохи давньокам'яного віку, тобто десь 50-40 тисяч років тому.
Однією з ранніх форм релігії був тотеїзм - уявлення, нібито всі члени одного роду походять від конкретної тварини - тотема. Іноді тотемом вважалася рослина або якийсь предмет.
Люди вірили, що зі своїм тотемом вони пов'язані кровною спорідненістю.
За їх уявленням, тотемна тварина, якщо вона того захоче, може легко перетворитися на людину. Причину смерті давні люди бачили в перевтіленні людини в тотем.
Тварина, яка вважалося тотемом, була священною - її не можна було вбивати. Щоправда, пізніше тотемну тварину почали вбивати і навіть їсти, за однією тільки умовою - голову, серце та печінку вживати в їжу заборонялося.
Іншою формою первісної релігії була магія, або чаклунство.
Це була віра в те, що людина може впливати на природу за допомогою різноманітних "чудодійних" прийомів та заклинань.
Так, наприклад, до нас дійшли зразки давнього "живопису" ( що були намальовані на стінах печер), де зображені тварини, прошиті списом. Вчені вважають, що первісні люди вірили, нібито зображення пораненого звіра допомагає вдалому полюванню.
Поступово розвивалося ще одна, нова форма релігії - культ природи.
Забобонний жах людини перед природою викликав бажання якось розчулити її. Саме тому людина почала поклонятися сонцю, землі, воді, вогню. А всю природу вона населила духами.
Ця форма релігійних уявленнь носить назву анімізм (від латинського слова "анімус" - дух). Сон, непритомність, смерть первісні люди пояснювали виходом духа (душі) з тіла.
З анімізмом пов'язана віра у загробне життя та культ предків. Про це розповідають знайдені поховання давніх людей, у які разом з небіжчиком клали також його речі - прикраси, зброю, запаси їжі.
Все це, за уявленням первісних людей, могло знадобитися мерцю в загробному житті.
З виникненням класів і рабовласницьких держав з'явилися й нові форми вірувань.
Серед духів та божеств почали відрізняти головних, яким нібито підкоряються всі інші.
Виникли міфи про родичеві зв'язки царів та богів. З'явилися професійні жреці, служители культу.
Людство почало вірити у надзвичайне.

Легенда про Атлантиду

Незвичайним може стати все. Наприклад, земля, про яку майже всі чули, але ніхто ніколи не бачив.
Або загадкова країна, що колись загинула.
Думаємо, ви вже здогадалися - мова зараз піде про Атлантиду, вперше про яку розповів давньогрецький філософ Платон.
Саме з того часу і шукає людство сліди отієї загадкової чи то країни, чи то острова, чи то материка.
Тобто вірять люди у її існування. То, може, колись її й знайдуть?
Не знаємо. Але легенду розповімо.
Отже, колись, багато тисячоліть тому, існувала на Землі високорозвинута країна Атлантида.
Утворилася вона приблизно 4-5 мільйони років тому і знаходилася у самому центрі нинішнього Атлантичного океану, де було велике скупчення островів, які з часом перетворилися на величезний континент з такою ж назвою - Атлантида.
Спершу рівень цивілізації атлантів був не дуже високим.
Але згодом, десь приблизно один мільйон років тому, Атлантида досягла вершини свого розвитку.
Була це могутня імперія.
Суспільні будівлі та храми вражали своєю масивністю та гигантськими розмірами.
Храми складалися з величезних залів, схожих на більш пізні за часом зали Єгипту, але ще грандіозніші.
Як храми, так і приватні помешкання прикрашалися баштами, орнаменти та фрески яких відповідали їх багатству.
Башти використовувалися як обсерваторії, а також для поклоніння Сонцю - головному божеству атлантів.
Будівлі, які мали суспільне значення, складалися з двох будинків, що оточували центральний двір, всередині якого бив фонтан.
Столиця Атлантиди, місто Золотих Воріт, розташовувалася на схилах пагорбів у морського берега.
Вкрита чудовим лісом, місцевість схожа на парк оточувала місто. На вершині пагорка височів палац імператора.
Чотири канали каскадами падали униз з самої вершини пагорба, несучи місту воду і живлячи три кільцеві канали, що поділяли місто на три концентричні пояси.
Високою була культура атлантів. Люди, зріст яких досягав двох з половиною метрів, мідно-червоного кольору, володіли багатьма науками та мистецтвами і користувалися високорозвинутою технікою.
Була в них своя писемність, а питання, що стосувалися головних галузей атлантів - сільського господарства і землеробства - навіть детально вивчалися у вищих школах.
Атланти вміли розводити особливі породи тварин і вирощували спеціальні види рослин та злаків.
Вони також володіли психічною енергією.
Це був Золотий вік Атлантиди, що продовжувався майже тисячу років, аж поки війни та міжусобиці не поклали йому край.
Сталося це, як стверджує легенда, тому, що атланти почали використовувати для знищення таємні знання, зокрема чорну магію.
І одного дня страшна катастрофа потрясла континент.
Столиця була змита хвилями океану, мільйони людей були знищені.
Відбулося це приблизно 800 тисяч років тому.
Катастрофа значно змінила обриси суші на земній кулі. Великий Атлантичний континент загубив свої полярні області, а середня його частина зменшилася і роздробилася.
Слідом за тим, біля 200 років тому, сталася ще одна, менш значна катастрофа, що роз'єднала материк Атлантида на два острови - Руту та Лаїтію.
І, нарешті, вже десь 80 тисяч років тому, відбулася ще одна катастрофа, що силою перевищила інші.
Лаїтія майже зовсім зникла, а від острова Рута зберіглася лише незначна його частина - острів Посейдоніс, який у свою чергу, ще через деякий час, внаслідок міцного землетрусу, був зруйнований і занурився у воду, піднявши великі хвилі, що затопили низини, залишивши по собі пам'ять про величезний потіп.
Так загинула прекрасна Атлантида...

Неоліт

Тим часом, життя продовжувалося. Ольодініння завершилося, і люди почали розселятися всією територією нашої планети.
Поступово всі материки, крім Антарктичного, були заселені. Почався неоліт - новий кам'яний вік.
У цей час роди з'явилися всюди. Люди почали приручати тварин. Першою з усіх тварин, до речі, людина приручила собаку.
З часом люди помітили, що з зерна, що потрапляє у землю, вирастають нові трави і дерева. Вони здогадалися, що, заривши зерно в землю, можна одержати врожай. Так народилося хліборобство.
На відміну від кроманьонців, що часто змінювали місця мисливських стоянок, люди неоліту почали жити осідло, в родових поселеннях.
Це сприяло розвитку хліборобства і скотарства. З'явилися також і кочовики-скотарі, що кочували цілими родами з місця на місце в пошуках кращих пасовищ.
Роди багатіли, розрасталися, розширювалася їх територія. Удосконалювалася техніка обробки каменю - шлифування, пілення та сверлення. Знаряддя праці стали більш досконалими.
Вперше у історії люди почали будувати собі постійні оселі, а згодом, за деякий час, почалося будівництво також міст та поселень.
Десь десять тисячоліть тому уздовж берегів рік, де земля була особливо добра для хліборобства, почали з'являтися перші цивілізації.
Шумери, асірійці, вавілоняни побудували чудові міста і храми на плодородніх землях долин між ріками Тигр і Евфрат. Уздовж ріки Ніл розквітла цивілізація єгиптян.
Біля 500 року до нашої ери значні цивілізації з'явилися також в Індії, Персії, в Північній та Південній Америці.


Джерело  http://kliohistory.pp.ua

Подібні матеріали
Категорія: Цікава історія | Додав: Учитель | Теги: пралюди, людські раси, Перші люди, Цікаві історичні факти, рід
Переглядів: 3868 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Відділ освіти Сквирської РДА
Сквирський РМК
Сквирська ЗОШ №1
Сайт учителя географії
Технології
Сайт для філологів
Світ історії
Учнівський сайт Сквирської ЗОШ №1