Навколо його імені тривалий час точаться дискусії в українській історіографії – від відвертої ідеалізації його діяльності прихильниками гетьмана до не менш відвертої критики всіх його політичних кроків радянськими істориками та лівими діячами діаспори. Сьогодні є нагальна потреба об’єктивного висвітлення життя і діяльності Павла Скоропадського як у контексті загальноукраїнської історії, так і в плані пізнання його як особистості.

Тепер, після здобуття Україною справжньої незалежності і державного суверенітету ми нарешті маємо змогу по-новому подивитися на постать Павла Петровича Скоропадського – останнього українського гетьмана. Він належить до тих дійових осіб історії, навколо яких завжди точилися нескінченні дискусії, створювалися міфи і легенди. Але як би хто не ставився до Павла Скоропадського, ми повинні розглядати його діяльність, як невід’ємну частину українською та Європейської історії. Зі своїх майже 72 років життя Скоропадський гетьманував лише 7 з половиною місяців і якщо перші 45 років можна вважати передмовою до гетьманства, то останні 27 були тяжкою розплатою за ту недовгу мить влади над вируючою в пошуках виходу з соціальних експериментів Україною. А заплатив він сповна – смертю маленького сина ще за часів гетьманування, поневіряннями на чужині, перебуванням під опікою німців у період фашистської диктатури. Початок життя Павла Скоропадського не віщував жодної з цих подій. То був типовий життєвий шлях російського аристократа – адже половина петербурзького вищого світу мала українське коріння або українську маєтність. 
      Моя робота спрямована на повноцінне дослідження біографії П.П.Скоропадсь-кого, щоб мати можливість вірно оцінити ті аспекти з його життя  та діяльності, які спонукали його до певних дій та вчинків. З цією метою я намагалась опрацювати якомога більшу кількість історичних джерел, при опрацюванні яких я виділила кілька напрямків, що в роботі проходять як окремі розділи. Було використано пошукові методи, методи дослідження та аналізу.

Завантажити